Олесь Вахній, координатор акції:
«Ми просимо зрозуміти по перше владу – держава інституція яка гарантує автохтонам збереження власної національної ідентичності. Нажаль Україна сьогодні не є українською. Чужинці, причому різні чужинці різних транснаціональних структур нав'язують вигідне бачення вигідне світосприйняття»..."
Близько п'ятнадцяти однодумців Леоніда Черновецького посміхалися, пригощали пікетувальників бутербродами та запрошували до себе.
Безпеку гарантували правоохоронці, яких було лише трохи менше за мітингувальників. В очікуванні можливої провокації міліціонери нудьгували неподалік. Тим часом деякі вислови юнаків про негрів та євреїв мали б їм про щось нагадати.
Володі, учаснику акції, 17 років "На моїй землі повинен жити тільки я і моя нація» - каже Володя журналістам.
Поруч дає інтер'ю Микола Коханівській, вірянин і націоналіст: "Це не має нічого спільного з націоналізмом. Це має спільне з расизмом і фашизмом, давайте називати речі своїми іменами, це пропалено російськими грошима. Нашій братній Москві на фоні скінхедів і побиття іноземців хочеться представити українського націоналіста кровожерливим, який їсть сало і п'є горілку?
За півтори години, що тривала акція, всі її учасники стомилися і змерзли. Юні протестувальники, не дочекавшись виконання вимог, повернули кульок з бутербродами та вручили служителям посольства банани. Ті вкотре запросили рАзом помолитися, втім організатори пікету дали команду рушати геть. Особливо радикальні були відверто незадоволені фіналом. Утім, супровід міліції альтернативи не залишив.
